Комплект клапанів ДВС ЗІЛ-130 впускні 8 шт. і випускні 8 шт. / 130-1007010/15

Комплект клапанів ЗІЛ-130 16 шт

• (8-впускні / 8-випускні)

• каталог: 130-1007010/15

        Перевірка та регулювання проміжків у клапанах двигуна необхідні у разі появи стуків у клапанах. Перед регулюванням зазорів необхідно зняти дроти високої напруги, від'єднавши їх від свічок запалювання, повернути гайки кріплення кришок головок циліндрів і зняти кришки з прокладками. Зазори між клапанами та коромислами регулюють на холодному двигуні регулювальним гвинтом із контргайкою, встановленим на короткому плечі коромисла.
Регулювання проміжків першим способом виробляють у такому порядку. Встановити поршень першого циліндра у у.м.т. (такт стиснення) за допомогою установного зубчастого покажчика.
Для цього треба повернути колінчастий вал до поєднання мітки іа шківе вала з міткою ВМТ на покажчику.
У цьому разі обидва клапани, впускний і випускний, першого циліндра будуть закриті, а між стрижнем клапана та натискним кінцем коромислу утворюється найбільший проміжок, який вимірюють щупом і, якщо потрібно, регулюють.
Для регулювання зазору треба, дотримуючись викрутки регулювальний гвинт, послабити ключем контргайку, після чого вкласти щуп між стрижнем клапана та натискним кінцем коромислу і
обертати викруткою регулювальний гвинт встановлюючи необхідний проміжок. Потім, залишивши щуп у зазорі, закріпити регулювальний гвинт контргайкою за допомогою ключа та викрутки.
Після регулювання проміжок має бути дорівнює 0,25—0,30 мм для впускного та випускного клапанів, водночас щуп 0,25 мм має проходити вільно через проміжок, а щуп 0,30 мм не має проходити.
Для регулювання зазору в клапанах інших семи циліндрів треба колінчастий вал повертати ручкою на одну чверть оберту (на 90°) і регулювати за цим методом, причому регулювання зазорів вести послідовно, відповідно до ладу роботи циліндрів 1-5-4-4-2-6-3-7-8, який зображений пунктирними лініями зі стрілками на 4-48, г. Щоб.
точно провертати колінчастий вал на одну чверть оберту, треба нанести крейдою мітки
на шківі колінчастого вала, розмітивши їх під кутом 90° за положення поршня першого
циліндра в. м. т. (такт стиснення). За другого способу регулюють клапани одночасно для декількох циліндрів.
Регулювання проводиться в наступній послідовності. Встановити поршень першого циліндра в. м. т. (такт стиснення) за методом, зазначеним раніше, і відрегулювати проміжки: впускного та випускного клапанів першого циліндра, випускного клапана другого циліндра, впускного
клапана третього циліндра, випускного клапана четвертого циліндра, випускного клапана
п'ятого циліндра, впускного клапана четвертого циліндра, впускного клапана восьмих циліндра. Зазори в інших клапанів треба регулювати після повороту колінчастого вала на 360° (повний оберт). Після закінчення регулювання щілин у клапанах треба поставити кришки клапанів із прокладкою на місце та закріпити їх гайками з плоскими шайбами. Пустити двигун і прослухати його роботу. Прогрітий двигун має працювати без стуків клапанів, «чиханій» у карбюраторі та «пострілів» у глушнику.
Для запобігання перетиранню пружин кульок необхідно під час будь-якого розбирання двигуна, що пройшло 70 000 км пробігу, розбирати механізм обертання випускного клапана та перевертати дискові пружини кульок, випрацьованої стороною вниз.

Напрямні втулки клапанів у всіх двигунах виготовляють у формі окремих деталей. Конструкція їх буває різнообмінною (див. 1, позиції 4, 7, 8, 9).

Рис. 1 -  Клапани, напрямні втулки та сідла клапанів

У двигунах вітчизняних автомобілів використовують гладкі, менш трудомісткі втулки, оброблювані на безцентрових шліфувальних верстатах. Напрямні втулки з зовнішнім обмежувальним буртиком (див. рис. 1, позиція 8) дають змогу центрувати клапанну пружину, зручні під час запресування, але у виготовленні вони складніші. Доцільніше тому замість буртика проточувати на втулці канавку під обмежувальне кільце (див. 1, позиція 9), як роблять це у втулок верхніх двигунів ГАЗ (ЗМЗ) і ЗІЛ-130.

Напрямні втулки нерідко використовують для захисту стрижнів випускних клапанів від впливу гарячого потоку відпрацьованих газів. У цих випадках вони робляться кілька довші напрямних втулок впускних клапанів, більше останніх висуваються в канали відведення газів і ближче, отже, підходять до головостей клапанів. Щоб уникнути заїдання у втулці, стрижень клапана виконують із меншим діаметром у головки (див. 1, позиція 7), або втулку з боку, зверненої до гоночування клапана, трохи розташовують (див. 1, позиція 9). Глибока посадка напрямної втулки впускного клапана не застосовується, оскільки це збільшує опір на впускі.

Матеріалами для виготовлення напрямних втулок слугують бронза, перлитний чавун і металокераміка. Металокераміка являє собою суміш із порошків заліза, міді та графіту, яка піддається пресуванню, спіканню в печі та просоченню олією. Металокерамічні втулки мають меншу теплопровідність, але вирізняються високими антифрикційними властивостями й зараз застосовуються для клапанів двигунів ЗІЛ, ЯМЗ, ЗМЗ, МЗМА та ін. У форсованих теплонапружених двигунах рекомендується застосовувати бронзові втулки, що забезпечують найінтенсивніше відведення тепла від клапанів.

Напрямні втулки змащуються оливою, яка витікає із системи мастила та розбризкується коромислами 11 і клапанними пружинами (см. рис. 2, а). Від можливого просасування в циcліндри олії, що стікає стрижнями впускних клапанів верхніх стеклапанних механізмів, останні забезпечуються захисними ковпачками 1 або манжетами, виготовленими з оливостійкої гуми (двигуни ЗІЛ, ЗМЗ та ін.). У верхнеклапанних двигунах МЗМА (см. рис. 3, б) напрямні втулки 16 з цією метою роблять із зовнішніми фасками (шлях стікла олива), а в опорній тарілці 11 нижче за сухарів 12 кріплень клапанних пружин ставлять гумові оливостійкі кільця.